Квест-гра "Козацькими стежками"
14 жовтня кожного року увесь християнський світ з глибокою любов’ю, вдячністю і надією славить Пресвяту Богородицю. Для нас, українців, це свято християнське і національне, воно символізує зв’язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу.
Свято Покрови було найбільшим святом для козаків. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю закупницею і покровителькою. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву — Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще й як день українського козацтва. Це дуже важливе свято для нашого народу, адже козацтво відіграло надзвичайну роль у становленні нашої держави. Його історичне значення важко переоцінити. Важко переоцінити і те, що зараз відбувається на Україні, а саме подвиги наших українських солдат, воїнів, чоловіків, які на даний момент захищають суверенність та незалежність Батьківщини. А ще14 жовтня, на Покрову, українці відзначають велике державне свято — День захисника України. Це прекрасна нагода зазирнути в сторінки історії та згадати не лише козаків, але й усіх, хто нині покликаний захищати нашу Батьківщину, і не лише зі зброєю в руках.
Тому, в рамках проведення декади національно-патріотичного виховання «Я – українець!», в закладі проведено ряд цікавих різноманітних заходів.
«Хто може бути спритнішим і розумнішим за козака? Тільки його нащадки!». Довести це намагалися учасники квест-гри "Козацькими стежками", проведена 12 жовтня .
Право називатися найспритнішими та найрозумнішими виборювали команди 5-8-х класів. До складу команд увійшли 8 найкмітливіших, найспортивніших учасників від кожного класу відповідно. Абсолютно всі були задіяні. Хтось демонстрував свої знання та вміння з навчальних предметів, хтось проявляв уважність, спритність, а хто художньо зображував дійсність. Та головне, що ніхто не знав наперед куди іти далі і що там йому доведеться зробити. Дізнатися про це можна було із закодованих підказок, які заздалегідь замаскували по всій школі. Діти із задоволенням шукали їх, розшифровували та виконували. Продумували кожен крок. А найголовніше, що всі завдання були пов’язані з нашою історією. То ж командний національно-патріотичний дух змагань не раз нагадував про себе.
